ЯК ГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ ПРО СІМ’Ю?

Сім’я дарує кожній людині відчуття стабільності, захищеності, впевненості, що в свою чергу спонукає до розвитку власного індивідуального потенціалу, бажанню досягати висот.

Сім’я – це фортеця, порятунок від труднощів, захист від жорстокого світу. Міцна родина дарує тепло, затишок, спокій. Адже вдома нас оточують рідні люди, які нас люблять, розуміють, завжди намагаються допомогти.

Важливо з дітьми говорити про сім’ю, обговорювати відносини, вчити їх таким чином взаємодіяти зі світом. Такі ігри допоможуть сформувати сімейні цінності, обговорити найцінніше, що є у кожного.
1. Діагностична вправа “Малюнок сім’ї”. Мета: виявлення особливостей сімейних відносин. Матеріали: аркуші паперу формату А4, кольорові олівці.

Інструкція: “Намалюйте свою сім’ю, як ви її собі уявляєте”. Добре, якщо кожен член родини намалює своє бачення родини.
Після виконання завдання слід отримати максимум додаткової інформації за допомогою наступних питань:

Скажи, хто тут намальований?
Де вони знаходяться?
Їм весело чи нудно? Чому?
Що вони роблять?
Хто з них найбільш нещасний? Чому?
Хто з намальованих людей найщасливіший? Чому?

Дана вправа допоможе поглянути на сім’ю дитини в цілому, побачити причини можливих конфліктних ситуацій. Докладніше щодо інтерпретації елементів малюнку можна почитати тут.

2. Для найменших дітей формування сімейних цінностей можна починати із елементарних дидактичних ігор-пазлів «Хто для кого», де завданням стоїть віднайти маму і дитинча. Дана гра несе як пізнавальний елемент, так і розвиваючий і терапевтичний. 

3. Рольова гра. Через тваринок молодші дошкільники краще сприймають світ, тому сім’ї тварин – гарний інструмент у роботі про родину і є прекрасним засобом відреагування конфліктів, емоційно-напружених моментів дитиною шляхом програвання різноманітних сюжетів.

Тематика їх може бути абсолютно різною, добре якщо вони відображають ситуації з реального життя, адже так дитина вчиться ще і взаємодіяти, бути у відносинах з іншими.

Для старших дошкільників, дітей шкільного віку можна використовувати лялькові сім’ї, меблі, будиночки.

Лялькові сім’ї складом в 6 чоловік (мама, тато, син, дочка, бабуся, дідусь) можна купити тут.

Пальчикові сім’ї теж прекрасна іграшка для програвання сімейних відносин для найменших.

4. Створення альбому із сімейних фотографій. Дана гра можлива вже з 6-ти років. Знайдіть роздруковані сімейні фото чи намалюйте членів родини. Також знадобиться клейка стрічка і кілька великих аркушів паперу.

Потім разом з дитиною зробіть колаж, обговорюючи особливості сім’ї, чисельність, моменти, які зображені на фото. Ви можете обговорити з дітьми, яку особливу роль відіграє в родині кожен з її членів.

Після цього можете задати питання: “Чому ти важливий для своєї сім’ї?”. Обговоріть з дитиною, що він сам може зробити, щоб членам його сім’ї стало жити ще краще і приємніше?

Також можна задати ряд наступних запитань:
– Чому для тебе так важлива твоя сім’я?
– Як би ти жив, якби у тебе не було сім’ї?
– Де живуть діти, у яких сім’ї немає?

Таке заняття добре проводити в груповому форматі. Діти зможуть порівняти і побачити, що існують різні форми сімей.

5. “Генеологічне дерево”. Мета: розвиток взаєморозуміння, згуртованості між батьками и дітьми, встановлення зв’язку між поколіннями, розширення уявлення дітей про життя родичів.

Разом з дитиною на одному аркушу паперу намалюйте дерево сім’ї. В процесі малювання познайомте дітей з життям бабусь, дідусів, розкажіть про традиції, які притаманні вашій сім’ї.

6. Малювання сімейного гербу. З давніх-давен люди складають герби з різних символів, в яких вони знаходять підтримку і силу. У гербі мають відображення: ім’я, символ, особиста сила, сильна риса характеру, зовнішня сила (що або хто підтримує ззовні), «подвиг» (ситуації, в яких члени родини були «на висоті»), мрія. Намалюйте герб своєї родини. У малюванні герба необхідно прийняти участь всім членам сім’ї.

7. Люди, як кола. На аркуші паперу намалюйте членів родини у вигляді кіл. Впишіть імена і стрілочками вкажіть відносини між ними: прямий – хороші відносини, хвилястою лінією – емоційно-неврівноважені, пунктиром – слабкі, жирною лінією – авторитарні. При виділенні відносин можна додати свої розпізнавальні знаки з урахуванням індивідуальних особливостей вашої родини.

8. Сім’я – єдиний організм. Роздрукуйте контури тіла людини чи улюбленої для вашої дитини тварини. І розподіліть сімейні ролі в вашому домі за таким принципом: «Голова» сім’ї, «Душа» сім’ї, «Руки» сім’ї, «Ноги» сім’ї. Пам’ятайте, що один і той самий член родини може виконувати кілька ролей.

Бажаю вам та вашим родинам гарного настрою та приємних традицій в родинному колі!

Питання психологу: Як повернутися до звичайного життя після ізоляції?

Про вплив ізоляції

Ізоляція – це величезний стрес для людини й досить-таки тривалий. Усі його переносять по-різному, залежно від психотипу. Для когось самоізоляція – це більш-менш комфортний стан, тому що декому абсолютно нормально спілкуватися з обмеженою кількістю людей. А тим, хто звик більше комунікувати, дуже складно. Також багато залежить від ситуації. Адже коли є можливість продовжувати працювати онлайн і надалі, то життя суттєво не змінюється. Але якщо людина втратила роботу й мусить пристосовуватися до нової реальності, то й ступінь стресу буде вищим, напруга почне зростати.

У будь-якому разі для організму це стрес, і на виході із самоізоляції треба буде пройти етап адаптації. Тому що ми звикаємо до домашніх умов, і повертатися на роботу, до звичайного життя знову ж таки буде стресом, бо це вже будуть нові обставини.

Про втрати й межі

Ми, напевне, уперше в житті проживаємо таку ситуацію, коли вимушено сидимо вдома. Так, деякі люди можуть порушувати правила, але все ж таки ми в самоізоляції. Можемо не розуміти того, яка це напруга для нашої нервової системи.

Дуже сильно порушені межі, і це також впливає на те, що можемо відчувати гнів. Але в багатьох людей гнів є під забороною. Нас дратує, що не можемо піти в улюблену кав’ярню, улюблений парк, у кіно з друзями, але ми придушуємо це роздратування всередині та ще більше виснажуємося. Тому що проживаємо зараз втрату своїх звичок, роботи, відпустки. Важливо чесно собі сказати: зараз є нова реальність і потрібно в ній жити.

До того ж нас часто пригнічує стрічка новин у фейсбуці, де багато людей пишуть: ось я пройшов п’ять курсів, семінарів, отримав диплом. А ти сидиш і розумієш, що нічого не встигаєш, неефективно працюєш, гніваєшся на себе, і це знову ж таки пригнічує.

І тут варто зрозуміти, що втрата продуктивності – це нормальна біологічна реакція на ізоляцію. Таке часто відбувається під час стресової ситуації.

Про посттравматичний синдром

Посттравматичний стресовий розлад, або ПТСР, – це тривожний розлад, викликаний зіткненням людини з важкими й стресовими подіями. Вони можуть бути різними, наприклад: трапилася аварія, хвороба, втрата рідних. У разі ПТСР людина знову й знову повертається до болісного епізоду через флешбеки або сни.

У середині березня у виданні The Lancet вийшло дослідження психологічних наслідків карантинних заходів. У ньому зазначається: «Ми зробили огляд психологічного впливу карантину за допомогою трьох електронних баз даних. З 3166 знайдених робіт 24 включені до цього огляду. Більшість рецензованих досліджень повідомляють про негативні психологічні наслідки, включаючи посттравматичні стресові симптоми, розгубленість і гнів. Причинами стресу частіше за все є більш тривалий термін карантину, страхи перед зараженням, розчарування, недостатня інформація, фінансові втрати. Деякі дослідники припустили досить тривалий ефект цих симптомів».

Ситуація, у якій ми зараз перебуваємо, має багато ознак того, що відбувається в разі ПТСР. Людина розуміє, що не може вплинути на події, усе відбувається проти її волі. І ми обмежені в такому психоемоційному стані.

Якщо людина відчуває серйозний дискомфорт і довготривалі наслідки, потрібно все ж таки працювати зі спеціалістом, оскільки дуже важко буде вийти з цього стану самостійно. Чому? Тому що тут потрібна тонка тактика, як нормалізувати цей стан.

Можна зараз і самотужки собі допомогти, говорити про свій стан із тим, хто тебе вислухає й підтримає. Тобто створювати навколо себе такий доброзичливий простір, спілкуватися одне з одним, не закриватися. Навіть коли ми вже повністю вийдемо з карантину й будуть виникати неприємні почуття, коли, наприклад, сідатимемо в громадський транспорт чи вітатимемося з кимось за руку, потрібно буде говорити про це.

Як екологічно виходити із самоізоляції

Дуже важливо під час виходу із самоізоляції застосувати щадний режим. Намагатися дотримуватися звичок, які були під час карантину. Наприклад, якщо ви займалися вдома зранку спортом, не кидайте це, продовжуйте. Спорт – взагалі чудове запобігання депресивним станам.

Важливо подбати про свій графік і щоденні ритуали, обов’язково врегулювати сон. Під час стресу насамперед страждає саме він.

Тому як би це не було складно, але принаймні за тиждень до виходу в офіс за три години до сну варто обмежити гаджети, переглядання новин, вживати менше чаю й кави протягом другої половини дня, гуляти на свіжому повітрі хоча б пів години.

Потрібно давати собі час і місце, щоб пережити гнітючі стани, не ігнорувати їх. Якщо ви відчуваєте, що немає сил, енергії, виділяйте час на відновлення. Не соромтеся сказати колегам, що вам потрібно адаптуватися й ви не можете одразу виконувати такий обсяг роботи, як до карантину. Це нормально: організму потрібно знову призвичаїтися до поточних обставин.

Справа в тому, що стрес – це потрапити в самоізоляцію й у ній перебувати, і також стрес – це виходити з неї.

Способи розслаблення

Коли ми повернемося до звичайного життя, яке деякий час не буде для нас звичайним, важливо прислухатися до себе й навчитися розслаблятися.

Є практичні інструменти, які можна
застосовувати будь-де:

• максимально напружити все тіло, буквально стиснути, наскільки це можливо, кожен м’яз, а потім розслабитися. Зробити кілька підходів;
• уявити, ніби ми надуваємося, як повітряна куля, і вдихати повітря через ніс. Потім через рот повільно-повільно видихати, уявляючи, ніби ця куля здувається;
• виділити час для тривоги. Тобто усвідомити, що зараз страшно й тривожно. Запитати в себе, що я можу зробити зараз? Зараз я можу, наприклад, приготувати тепле какао й випити його. А бентежитись і переживати я почну о 18:00, наприклад. І ми собі вирішуємо, що з 18:00 до 18:30 можна досхочу переживати;
• застосувати техніку «обійми метелика». Це техніка подолання ПТСР, яка була розроблена в Мексиці для дітей, що пережили ураган, щоб посилити відчуття безпечного місця й зняти стрес. Схрестіть руки на грудях так, щоб права кисть лягла на ліве плече, а ліва – на праве. Почніть повільні почергові постукування. Повторюйте разів вісім. Це допоможе подолати неспокій.

Важливий маркер: якщо понад два тижні ви матимете пригнічений стан, слід звернутися до психолога. Це тривожний симптом того, що може розвинутися депресія.

Мистецтво малих кроків

У процесі виходу із самоізоляції варто собі сказати, що ви не будете з тими ресурсами, з якими були до карантину, і це нормально. Дуже довгий час у всіх був порушений графік, ми зазнали багато втрат, обмежень, тому потрібен час, щоб повернутися в докарантинний стан. Не намагайтеся форсувати події й усе надолужувати відразу, а рухайтеся малими кроками й дайте собі час на адаптацію.

Знову ж таки треба хвалити себе за всі найменші досягнення, не порівнювати себе не лише з іншими, а й із самим собою до карантину.

Скласти короткий графік на тиждень, який буде включати не лише робочі завдання, але й план відпочинку.

Погодити на роботі програму дій, обговорити цілі, завдання й, головне, очікування від вас, щоб зменшити напругу, якщо ви будете щось не встигати. І дати собі дозвіл рухатися у своєму темпі. Водночас поставити уявну точку, коли ви хотіли б прийти в звичайний режим. Нехай, наприклад, це буде два тижні. Тобто протягом двох тижнів ми дозволяємо собі бути в режимі адаптації й поступово рухатися до нашого докарантинного розпорядку.