Як зрозуміти, що дитині зарано йти до школи

Кожна дитина, яка досягла 6 років, має гарантоване місце в школі. Керівництво школи не має права відмовити дитині, пославшись на те, що вона не пройшла співбесіду. Тож лише батьки вирішують, віддавати сина або доньку на навчання в 6 років чи почекати до семи. Адже це — не питання зручності. Що як дитина ще не здатна витримувати шкільне навантаження? Чи варто швидше скористатися гарантованим місцем у школі, чи краще орієнтуватися на ступінь зрілості майбутнього першокласника? І як цей ступінь виявити?

Чим зашкодить навчання до шкільного дозрівання

Статистика доводить: лише половина 6-річних дітей має достатній показник шкільної готовності. Серед 7-річних лише у чверті обстежених виявили низькі показники. А серед тих, хто до цього віку відвідував дитсадки, студії, гуртки, був лише 1% не готових до школи малят. Тож підготовка та дозрівання дають змогу кожній дитині проявити себе.

Нерідко можна почути таке: «Наш хлопчик до школи вже вмів читати та рахувати, був дуже обізнаним. А сусідського, скільки не вчили, все в одне вухо влітало, з другого вилітало. І ось через два роки навчання наша дитина приносить найнижчі бали та купу зауважень, а сусідський — майже відмінник. Як це?» Висока ймовірність, що в першої дитини не було шкільної зрілості, а в другої — була. Тож перше, з чим доведеться змиритися батькам: знання, звісно, корисні, але вони не є показником зрілості дитини. Річ, переважно, у фізіології: у якому стані організм дитини, зокрема нервова система.

Якщо ж дитина піде до школи раніше, ніж дозріє до цього, то не зможе продемонструвати весь потенціал. Здавалося б, що поганого в школі? Хай навчається та дозріває одночасно. Але за цей час в учня може сформуватися репутація непосидючого, нетямущого, до нього ставитимуться упереджено. Або ж він сам звикне до навчальних невдач, тож бажання вчитися зникне.

Які показники шкільної готовності до НУШ?                       

1. Зріла гра.

Дитина не просто маніпулює іграшками, а розподіляє ролі, вигадує сюжет, у неї добре розвинена уява. Спробуйте додати нові обставини у звичну гру: скажімо, до Чебурашки прилетіли друзі з іншої планети або перукар не просто стриже — сьогодні його запросили до зоопарку причепурити тварин. Наскільки охоче дитина сприйме новий поворот сюжету? Чи здатна вона самостійно розвивати ідею, чи вигадує цікаві деталі?

Звичайна настільна гра «бродилка», у якій потрібно по черзі кидати кубик та пересувати фішки, теж може показати, чи стабілізувалася нервова система дитини. Якщо малюк може спокійно чекати своєї черги та приймає поразку без істерик (трохи засмучується — це нормально), — швидше за все перед вами потенційний першачок.

2. Фізіологічна зрілість.

Філіппінський тест — один з головних критеріїв «шкільної зрілості». Він показує, чи був у дитини «стрибок зростання», який полягає в істотному подовженні рук і ніг. Потрібно попросити сина чи доньку доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Результат досить точно відображає ступінь зрілості організму. Другий тест — на координацію рухів. Дитині треба одночасно правою рукою погладити себе по голові, а лівою — поплескати по животу. Фізіологічна зрілість — важлива, і цей показник не обдуриш. Організм повинен бути готовий витримувати певні розумові та фізичні навантаження. А якщо цього ще немає, дитині доведеться в школі працювати на межі перевтоми.

3. Опосередковані пам’ять та увага.

Чи здатна дитина керувати пам’яттю та увагою? Чи може вона вивчити віршик не мимоволі, а цілеспрямовано? Або утримувати увагу на одному предметі? Від того, як повноцінно починають працювати лобові ділянки кори головного мозку, ці процеси стають опосередкованими, виборчими, довільними. Розвивається логічна пам’ять.

4. Абстрактне мислення.

В активній мові дитини має з’явитися чимало узагальнюючих слів, а також підрядні речення. Формується словесно-логічне мислення замість наочно-схематичного. Найпростіший приклад: майбутній першокласник може вже про щось розмірковувати, щось порівнювати, узагальнювати, не маючи цих об’єктів у полі зору.

5. Самообслуговування.

Якщо дитина не навчена самостійно їсти чи одягатися, у школі ці проблеми створюватимуть додатковий стрес. До того ж прагнення до самостійності, автономії свідчить про те, що малюк налаштований дещо відокремитися від батьків. Він принаймні не почуватиметься без них у класі безпорадним та не проситиметься додому.

6. Комунікаційні навички.

Якщо дитина не вміє знайомитися, гратися і вливатися в нові колективи, варто ще до школи навчити її цього. Майбутній першокласник має вміти просити про допомогу і пояснювати свої потреби. Також важливе вміння слухати і не перебивати. Наприклад, якщо дитина здатна мінімум 20 хвилин захоплено дивитися та слухати виставу, розповідь, виступ, вона готова до сприйняття інформації на уроках. Якщо ж ні, то вона просто знудиться в школі.

7. Криза.

Як не дивно, її початок — це позитивна ознака. Раніше цю кризу називали «семи років», але нині вона настає і в шість. Криза розвивається не через те, що дитина йде до школи і набуває нового статусу, як часто неправильно трактують, а, навпаки, ще до школи свідчить про готовність навчатися, бо є бажанням нового статусу. Може йти фоном негативізм, упертість, але це лише побічні ефекти того, що дитину більше не влаштовує статус малюка. Вона хоче займати те саме місце, що й дорослі, знати про світ так само багато, стати фізично досконалою. Недарма в минулі віки в цей час до дитини починали ставитися як до дорослої людини, яка ще мало що вміє, але має ті самі права та обов’язки, — стає отроком.

 Вітаю з ДНЕМ ЩАСТЯ !!!

Для кожного ЩАСТЯ у різному.  Одні щасливі поспати довше, інші- від споглядання на схід сонця, коли одні щасливі почути улюблену пісню, інші сповнені щастям у цілковитій тиші...

   У Міжнародний день щастя , пропоную усім пригадати найщасливіші моменти зі свого життя. Можна у родинному колі розповісти, які моменти були найщасливішими і ймовірно, що така тепла, щаслива і радісна розмова може стати одним із найщасливіших днів у вашому житті.

Ну і як же в такий день без цікавинок про ЩАСТЯ :

    Подейкують , що аромат квітів робить нас щасливішими . Люди, які люблять квіти , в середньому втричі щасливіші.

    Щастя залежить від кольорів, які нас оточують. Вчені вважають, що                           « найщасливіший» колір- жовтий! 

  Щастя заразне!!!Спілкуючись з позитивними людьми, ми теж стаємо щасливішими.

  Шукайте щастя в кожному моменті життя, даруйте його іншим і будьте щасливі!!!

 ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Як адаптуватись до літнього часу  

Щорічне переведення часу впливає на наш організм. Скористайтеся наступними порадами, аби швидше адаптуватися після переведення годинників:  

📌Лягайте спати на 30-40 хвилин раніше, ніж зазвичай. Швидше заснути ввечері допоможе теплий душ, а прокинутися вранці — контрастний.  

📌Коли прокидаєтесь, не варто одразу підриватися з ліжка. Дозвольте собі ще кілька хвилин полежати.  

📌Скористайтеся переведенням часу, як приводом, щоб підвищити якість свого дозвілля! Спокійні прогулянки чи фізична активність, спілкування з друзями або читання книг увечері — допоможуть сприятливо закінчити один день і при повних силах розпочати наступний.  

📌На період адаптації відмовтеся від жирної та гострої їжі, кофеїну та алкоголю. Натомість збільште вживання овочів та фруктів.

 21 січня – Міжнародний день обіймів.
 
 Подаруй обійми своїм близьким і друзям, хай вони посміхнуться! 

Обійми і дотики необхідні людині як повітря: без них може погіршуватися настрій і навіть може виникнути депресивне світосприйняття.

Психологи зазначають, що людині потрібно 8 обіймів в день для того, щоб відчувати себе щасливим.

Важливо, щоб обійми тривали не менше 20 хвилин, однак ліміт на обійми не встановлений.

Важливо, щоб це були саме обійми, дотики, через які люди обмінюються між собою позитивними почуттями підтримки, прийняття, близькості.  

 

ЯК ВИБРАТИ МАЙБУТНЮ ПРОФЕСІЮ? 

 

ЯК ВИБРАТИ ПРОФЕСІЮ?

 

Вибір професії краще зробити в старших класах середньої ланки. Тоді буде час на підготовку до майбутньої професії, та й у багатьох школах в старших класах починається профільна освіта.

Тверезо оціни свої «хочу» і «можу». Постарайся знайти ту професію, в якій найкраще будуть поєднуватися твої бажання і можливості.

Почитай інформацію про ті професії, які будуть затребувані до кінця твого професійного навчання. Такі прогнози роблять аналітики, і їх можна знайти в Інтернеті. Обирай із затребуваних професій, тоді питання: «як влаштуватися на роботу» не стане для тебе проблемою.

Не бійся вибирати те, що ти хочеш. Якщо бабуся, дідусь, мама і тато — медики, а в тебе до цього душа зовсім не лежить, не піддавайся на вмовляння. Пам’ятай — тобі з цією професією жити, а не їм.

Пройди декілька тестів на профорієнтацію. Вони допоможуть виявити ті області роботи, в яких ти досягнеш найбільших успіхів. Вони є в Інтернеті, також їх можна знайти в школі, наприклад, у шкільного психолога. Якщо професія або кілька професій обрані, пошукай людей, хто вже працює в цій сфері і поговори з ними. Так ти отримаєш погляд на професію зсередини, дізнаєшся не тільки її плюси, але й мінуси.

Вибір професії — справа нелегка, але необхідна. Адже щасливе й успішне життя багато в чому залежить від роботи, якою займається людина.

Як правильно вибрати професію? У першу чергу потрібно зважити всі «за» і «проти», оцінити різні професії з точки зору їх плюсів і мінусів. 

Необхідно подумати над наступними питаннями:

1.           Інтерес до професії. Хоч невеликий, але він повинен бути. Нецікава робота не приносить ні радості, ні задоволення. Але зате вона може стати причиною стресу і депресії. Воно Вам треба?

2.           Можливість розвинути здібності і таланти. Люди, які знаходять професію, яка відповідає цьому критерію, відчувають себе на роботі, як риби у воді. Виявіть свої таланти і спробуйте знайти їм застосування в майбутній професії.

3.           Заробітна плата. Якщо на роботі будуть мало платити, доведеться або шукати підробіток, або міняти професію. До професії, яка не приносить доброго доходу, інтерес втрачається. Якщо Ви не хочете, щоб таке сталося з Вами, всерйоз задумайтесь над тим, скільки грошей хочете отримувати, і вже відповідно до цього шукайте професію. Але потрібно пам’ятати ще про один момент. Він стосується кар’єрного зростання. Наприклад,  робота банківського службовця, на початковому етапі може оцінюватися значно нижче. Однак з часом, коли набирається трудовий стаж, ця людина просувається по службових сходах і отримує з кожним разом все більше. Тому якщо робота Вам підходить, але Ви незадоволені заробітною платою, дізнайтеся про можливості та перспективи кар’єрного росту. При гарній і сумлінній роботі скоро Ви будете отримувати більше, ніж Вам пропонували спочатку. 

4.           Професійно важливі якості. Не варто йти в співачки з поганим голосом, а в космонавти — зі слабким серцем. Кожна професія вимагає від людини певних здібностей, знань і умінь і якостей. Розглядаючи різні види професій, подумайте, якими якостями повинна володіти людина в кожній з них. Після цього запитайте себе: «А чи є у мене ці професійно важливі якості? Чи зможу я добре працювати і отримувати задоволення від такої роботи?».

5.           Затребуваність на ринку праці. Не секрет, що зараз спостерігається надлишок економістів та юристів. Отже, людям з такою спеціальністю важко знайти собі роботу. Вибираючи професію, оціните шанси на майбутнє працевлаштування. Для цього можна пошукати дані статистики в Інтернеті. 

 

ЯК ВИБРАТИ ПРАВИЛЬНУ ПРОФЕСІЮ, ЯКА ПІДХОДИТЬ САМЕ ТОБІ? 

 

По-перше, майбутня професія повинна бути бажаною. Не слід піддаватися тиску з боку батьків, родичів і друзів. Вибір Вашої професії — це Ваш особистий вибір. Адже саме Вам доведеться працювати там, куди Ви підете, а не численним порадникам. 

По-друге, Ви повинні оцінити ваші можливості і здібності. Чим краще Ви їх обдумаєте, тим краще будете собі уявляти, яка професія найбільше підходить. 

Подумайте над наступним:

1.           Психологічні якості. На майбутній роботі Ви повинні відчувати себе психологічно комфортно. Оцініть позитивні якості і подумайте, в якій професії вони найбільш затребувані. Але не забувайте і про недоліки. Або майбутня професія повинна їх враховувати, чи Ваші недоліки не повинні заважати роботі.

2.           Знання, навички, уміння. Оцініть Ваш багаж знань. Відповідайте собі на питання: «Що я вмію робити найкраще? В якій області в мене є міцні знання, які я можу застосувати у роботі? ». 

3.           Освіта. Більшість професій вимагають певного рівня і типу освіти. І Ви повинні мати відповідну освіту. Якщо такої немає, то потрібно вчитися.

4.           Фізичні якості. Оцініть свій фізичний стан, і потім вибирайте із запропонованих професій ту, яка найбільш підходить за фізичними параметрами. Нерозумно, особливо в молодому віці, вибирати роботу, яка губить здоров’я. Професію можна поміняти, а нове здоров’я не купиш. Пам’ятайте про це.

5.           Можливості працевлаштування. Сюди відноситься затребуваність професій на ринку праці та можливість влаштуватися на роботу в певному місці. Наприклад, у Вас рідкісна спеціальність. Але в місті, в якому Ви живете, не потрібні такі фахівці. Вихід — переїхати в інше місто, і там отримати бажану професію. Вибір професії також залежить від способу життя, місця проживання, умов праці. Вибирайте для себе ту роботу, яку зможете виконувати, не ламаючи собі життя.

 

Професія, яка відповідає всім або хоча б більшості цих критеріїв, Вам найбільше підходить. Часто нам хочеться, щоб робота нас не обтяжувала, а приносила задоволення і радість. 

ЯК ВИБРАТИ ПРОФЕСІЮ ДО ДУШІ? 

Кращий варіант — перетворити своє хобі в роботу. Майстри своєї справи, які досягли великих успіхів, були в захваті від своєї роботи, тому що займалися улюбленою справою. 

 

Допомагаємо учням 9-12 класів обрати життєвий шлях.

Профорієнтація – не просто рішення. Це ланцюжок рішень, процес, що відбирає кілька років, а то й десятиліть. Оскільки мета школи – підготувати учнів до дорослого життя, профорієнтація має стати якщо не окремим курсом, то хоча б мати певну кількість годин, відведених на формування у дитини самоусвідомлення та навичок, що згодом допоможуть зробити правильний вибір.

Профорієнтація як комплекс мір: досвід західних країн

Мета європейської освіти – максимально зменшити кількість «безрезультатних» вступів уже на рівні середньої та старшої школи. Для цього існують певні етапи, покликані допомогти учню виявити свої здібності та інтереси, отримати практичні навички в обраних спеціальностях. А в разі необхідності дитині допоможуть змінити вибір та пройти практичний курс повторно.

У старших класах із учнями працюють кар’єрні консультанти, які мають допомогти дітям обрати майбутню професію. Вони проводять тестування, добирають напрямки та предмети, знайомлять із вимогами до вступу, розповідають про плюси і мінуси професії.

У деяких країнах профорієнтація починається вже з молодшої школи. Дітям пропонують прості веселі вправи, що допомагають задуматися про власні інтереси й здібності, тоді як на старшокласників чекає інтенсивна підготовка: клуби по інтересам, індивідуальні консультації, семінари, презентації вишів. Молодь вчать писати мотиваційні листи, заповнювати заявки й анкети, проходити співбесіди з приймальною комісією. Тож у шістнадцять років 90% школярів не лише знають де вчитись, а ще і мають уяву про навантаження у ВНЗ, комплекс предметів і те, що треба зробити для вступу до закладу.

Правильні установки – запорука успіху

 

Вправа 1. Фантазуємо і прогнозуємо

 

Попросіть учнів розписати свій ідеальний робочий день. Що б вони обрали? Сидіти за кермом авто чи ноутбуком? Писати книги, чи працювати руками? Зробити правильний вибір украй важливо. Інколи молоді здається, що висока зарплата чи престиж компенсують усе, втім, часто їхню професійну долю вирішують зовсім інші речі. Спробуйте пояснити, що деякі роботи не рекомендовані людям з певним темпераментом, характером або психотипом. Активно працювати у непідходящій галузі можна спочатку, на ентузіазмі, а далі прийдуть відтік сил, розчарування і втома.

Чимало людей починають розуміти свої схильності доволі пізно, змінюючи роботу за роботою, доки не знаходять вузький спектр справ, що мають прийнятний баланс стресу й задоволення. От чому важливо вивчити професію зсередини. Запропонуйте влаштуватися стажером на час канікул, піти у обраний виш, записатися на пари чи курси. Це дозволить впевнитися у виборі, або ж розвіяти ілюзію.

 

Вправа 2. Вчимося оцінювати та шукати можливості

 

Запитайте учнів, що у них виходить добре: малювати, готувати, ліпити, мити посуд, вирощувати квіти, збирати гербарій, ремонтувати речі, встановлювати комп’ютерні програми, шити, переконувати, заспокоювати, лікувати тварин, кататися на конях, робити масаж, зачіски, манікюр?

Запропонуйте пофантазувати на тему «Як за допомогою цієї навички можна заробити гроші?». Кому вона потрібна, де знайти цих людей, як з ними зв’язатися? Де вони працюють, у які кафе ходять, які сайти відвідують, у яких соцмережах, групах, на яких форумах спілкуються? Як домогтись їх довіри, зробити своїми клієнтами? Які матеріали, приміщення, зусилля потрібні, аби почати надавати обрану послугу?

Надихайте учнів записувати найнеймовірніші ідеї. По завершенні цього етапу розставте стільці у коло: кілька обраних професій має обговорити весь клас.

Школярі вже мають навички та люблять щось робити, але інколи захоплення не сприймаються всерйоз бо «це ж хобі», це нікого не зацікавить. Така думка помилкова. У світі потрібні найнеймовірніші ідеї та навички. Головне знайти свою нішу, вміти подати й монетизувати.

 

Вправа 3. Розвідка боєм

 

Якщо діти вже виділили свої перспективні вміння, запропонуйте їм поспілкуватися з роботодавцями у інтернеті.

Розкажіть класу про правила складання резюме: які пункти обов’язкові, на що зробити акцент, а про що краще не говорити. Нехай школярі внесуть до резюме як свої реальні навички, так і вигадані (в межах розумного – це теж частина тренування), або трохи перебільшать власні вміння. Дайте учням адресу кількох сайтів для пошуку роботи та попросіть розіслати резюме компаніям. На наступному уроці проаналізуйте, скільки відповідей отримали учні, чому не отримали жодної, яким був тон відгуку, як часто компанії дають відгуки на резюме?

Вправа допоможе зрозуміти, чого саме хочуть роботодавці, наскільки затребувана професія на ринку, які якості допомагають привернути увагу до своєї кандидатури.

Профорієнтація – це не тільки орієнтування на певний ВНЗ чи професію. Діти мають динамічно оцінювати оточуючий світ, шукати неочевидні на перший погляд можливості. Елементарна вправа – зайдіть на сайт вакансій та попросіть дитину ввести професію у пошук. Журналіст? Як ще це називається? Репортер? Кореспондент? Автор передач? Сценарист? Автор текстів? Усі слова та словосполучення відображають спектр можливостей, тож уявіть, наскільки звужуються шанси учня, якщо він знає лише одне слово – «журналіст».

Тут тестування на платформі центру зайнятості, після реєстрації та проходження тестів, кожен учасник отримує розгорнуті інтерпретації в особистий кабінет:

http://profi.dcz.gov.ua/tests/

http://proforientator.info/

http://proforientator.info/?page_id=5977