ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ОПУСКАЮТЬСЯ РУКИ: 3 ПОРАДИ

Гід по самодопомозі у воєнний час

Коли ми потрапляємо у складні обставини, може виникнути почуття, що ні на що не можна вплинути і навіть не намагатися. Це вивчена безпорадність.

Вивчена безпорадність — психічний стан, коли ми не відчуваємо зв`язку між зусиллями та результатом. Це явище відкрив Мартін Селігман у 1967 році.

Як зрозуміти, що зі мною сталося?

З`являються думки на кшталт «нічого не поробиш», «тут уже нічого не змінити», «надії немає».

Переповнює відчуття вини.

Починає здаватися, що складна ситуація ніколи не скінчиться.

Нема сил робити хоч щось.

Як упоратися з вивченою безпорадністю?

Крок 1

Так буде не завжди

Навіть якщо здається, що проблема більше за вас і виходу не видно, нагадуйте собі, що так буде не завжди. Кожна важка ситуація рано чи пізно закінчується.

Оптимізм нам потрібний, щоб вижити. Саме він дає нам сили продовжувати діяти.

Крок 2

Не все так погано

Коли ми перебуваємо в складній ситуації, вона ніби затьмарює все інше. Але навіть у найважчих обставинах важливо нагадувати собі, що є і хороше. Наприклад, що ми живі, у нас є їжа та вода, наші близькі гаразд. Навіть якщо в цей момент не виходить подяки, варто принаймні намагатися це помічати.

Крок 3

Зі мною все окей

Будь-які почуття, які ви відчуваєте, — нормальні. Нормально злитися, сумувати чи турбуватися, бути усуненим і не відчувати зовсім.

Не варто відчувати почуття провини за те, що ви страждаєте менше за інших, або за те, що робите недостатньо. Дозвольте собі відчувати всі почуття і, повертаючись до пункту 1, нагадуйте собі: так буде не завжди.

Коли захльостує тривога і здається, що виходу немає, нагадуйте собі:

Так буде не завжди

Не все так погано

Зі мною все окей.